Вихідні дані справи
Наш клієнт — українське підприємство, яке здійснювало зовнішньоекономічну діяльність та планувало імпорт товарів із Італії .
Між українською компанією та Італійським постачальником було укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів.
Предметом контракту були товари енергетичного призначення
Загальна вартість контракту могла становити до 2 800 000 євро.
У межах виконання контракту іноземний постачальник виставив нашому клієнту інвойс на:
245 522,86 євро.
Українська компанія повністю сплатила цю суму як аванс.
Факт платежу підтверджувався банківським SWIFT-повідомленням.
Сторони окремою додатковою угодою скоротили строк поставки: замість двох місяців іноземний контрагент повинен був доставити товар до Ужгороду протягом двох тижнів після отримання оплати.
Гроші постачальник отримав.
Два тижні минули.
Товар не був поставлений.
Не був він поставлений і пізніше.
При цьому іноземна компанія також не повернула отримані 245 522,86 євро.
Запит клієнта
Головне завдання нашого клієнта було максимально конкретним:
повернути майже чверть мільйона євро, які вже були перераховані іноземній компанії.
Перед командою LLG стояло декілька завдань:
- проаналізувати зовнішньоекономічний контракт
- встановити право української компанії вимагати повернення авансу
- визначити право, яке застосовується до спору
- встановити компетентний суд
- підтвердити перерахування 245 522,86 євро
- довести настання строку поставки
- підтвердити відсутність фактичної поставки
- провести претензійну роботу
- забезпечити належне повідомлення іноземного відповідача
- стягнути з нього всю суму попередньої оплати
- додатково нарахувати 3% річних
компенсувати клієнту судові витрати.
Майже 250 тисяч євро українського бізнесу фактично зависли за кордоном.
Стратегія команди LLG
Передусім ми проаналізували сам зовнішньоекономічний контракт.
І тут надзвичайно важливим виявилося те, що сторони передбачили ще на стадії його укладення.
Контракт прямо визначав:
- до правовідносин сторін застосовується матеріальне право України
спори, які сторони не можуть врегулювати шляхом переговорів, розглядаються господарським судом України в місті Ужгород.
Тобто для повернення коштів нашому клієнту не потрібно було починати окремий судовий процес в Італії.
Наступним елементом стратегії стало документальне підтвердження платежу.
На нашу користь працював чіткий доказовий ланцюг:
контракт → інвойс → SWIFT-платіж на €245 522,86 → строк поставки → відсутність товару → претензія про повернення коштів → відсутність повернення.
Правова позиція ґрунтувалася на тому, що якщо продавець отримав попередню оплату, але у встановлений строк не передав товар, покупець має право вимагати або поставки товару, або повернення попередньої оплати.
Наш клієнт обрав другий варіант: повернути гроші.
Однак ми не обмежили вимоги лише сумою авансу.
Після того як у іноземного постачальника виник обов'язок повернути кошти, він також прострочив виконання грошового зобов'язання.
Тому команда LLG додатково заявила вимогу про стягнення 3% річних.
Кроки, які ми здійснили
Команда LLG:
- провела комплексний правовий аналіз зовнішньоекономічного контракту
- перевірила порядок та строки поставки
проаналізувала додаткову угоду, якою строк поставки був скорочений до двох
- тижнів
- перевірила інвойс іноземного постачальника
підтвердила перерахування 245 522,86 євро за допомогою банківських
- документів
- встановила факт невиконання постачальником зобов'язання
- сформувала вимогу про повернення авансового платежу
- провела претензійну роботу з турецьким контрагентом
- визначила компетентний суд в Україні
- підтвердила застосування українського матеріального права
- розрахувала 3% річних за прострочення повернення коштів
- сформувала позовні вимоги на загальну суму 249 659,76 євро
- підготувала позов до господарського суду
- забезпечила підготовку перекладів документів
забезпечила проходження процедури міжнародного повідомлення іноземного
- відповідача
- взаємодіяла в межах процедури міжнародної правової допомоги
забезпечила юридичний супровід справи до отримання остаточного рішення суду.
Окрема складність полягала саме в тому, що відповідач був іноземною юридичною особою.
Для розгляду справи потрібно було забезпечити належне повідомлення італійської компанії через механізми міжнародної правової допомоги.
Саме ця процедура значною мірою вплинула на тривалість розгляду справи.
Але міжнародний характер спору не став підставою відмовлятися від захисту інтересів українського бізнесу.
Результат для клієнта
Суд погодився з позицією нашого клієнта.
Було встановлено:
- українська компанія сплатила аванс
- іноземний постачальник кошти отримав
- товар у погоджений двотижневий строк не поставив
- навіть станом на момент ухвалення рішення поставки не відбулося
авансовий платіж добровільно повернутий не був.
У результаті позов було задоволено: повністю.
З турецького постачальника стягнуто:
245 522,86 євро — попередньої оплати , 3% річних та судовий збір.
Загальна сума присуджених клієнту коштів в іноземній валюті:
249 659,76 євро.
Для нашого клієнта це означало головне:
кошти, які були перераховані нерезиденту за товар, що так і не був поставлений, визнані судом такими, що підлягають поверненню в повному обсязі.
Крім того, іноземний постачальник повинен сплатити додаткові 3% річних та компенсувати витрати українського бізнесу на судовий збір.
Що це означає для українського бізнесу, який перерахував аванс
іноземному постачальнику, але не отримав товар
Одна з найбільших загроз імпортного контракту виникає ще до фактичного переміщення товару через кордон.
Українська компанія перераховує значну суму авансу.
Гроші вже знаходяться у нерезидента.
А далі іноземний постачальник:
- затримує поставку
- перестає відповідати
- просить ще трохи часу
або взагалі
не поставляє товар і не повертає гроші.
Для бізнесу в цей момент важливо не вважати, що гроші автоматично «втрачені», лише тому що вони вже знаходяться за кордоном.
Можливість їх повернення значною мірою залежить від змісту зовнішньоекономічного контракту та доказів, які має українська компанія.
До підписання імпортного контракту особливо важливо визначити:
- право якої держави застосовується до договору
- який суд розглядатиме спори
- точний строк поставки
- умови повернення попередньої оплати
- відповідальність за непоставку
- валюту платежу
- порядок претензійної роботи
- документи, які підтверджують перерахування коштів
порядок повідомлення іноземного контрагента.
Цей кейс також демонструє перевагу правильно сформульованої умови про юрисдикцію.
Незважаючи на те, що постачальник був зареєстрований у Італії, контракт дозволив українській компанії звернутися за захистом до господарського суду України та застосувати українське матеріальне право.
А головне:
- якщо іноземний постачальник отримав аванс, але товар не поставив, бізнес може вимагати не лише повернення самого платежу, а й додаткової фінансової відповідальності за прострочення повернення грошей
Результат після прочитання
Цей кейс демонструє, що перерахування авансу іноземному постачальнику не означає, що український бізнес залишається без механізмів захисту у випадку непоставки товару. Наш клієнт перерахував італійській компанії 245 522,86 євро попередньої оплати. Іноземний постачальник повинен був поставити товар протягом двох тижнів після отримання коштів, однак свої зобов'язання не виконав. Товар в Україну не надійшов. Аванс добровільно повернутий не був. Команда LLG сформувала доказову базу, підтвердила факт перерахування коштів, прострочення поставки та право українського бізнесу вимагати повернення попередньої оплати. У результаті позов задоволено повністю. З іноземного контрагента присуджено: 245 522,86 євро авансу; Загальний фінансовий результат — 249 659,76 євро плюс судові витрати. Ця справа показує: навіть якщо гроші вже перераховані за кордон, непоставка товару не означає, що український бізнес повинен просто списати майже чверть мільйона євро збитків.